• Аварійно-диспетчерська служба:
    3-49-20, 3-49-40, 0673116766
  • вул. Тімірязєва, 123, м. Кам'янець-Подільський
  • Абонентський відділ:
    5-11-01, 3-86-71, 068-938-61-57
  • Сервісний центр по роботі з приладами обліку:
    3-64-20, 067-311-67-63, 067-405-23-01
  • ДП "Тепловода" 3-25-92
  • https://www.facebook.com/kp.mtve.kamianets/

Водопостачання і водовідведення

Водопостачання міста забезпечується з річки Дністер та 19 діючих артезіанських свердловин, що обладнані насосними станціями та комплексом очисних споруд.

Загальна довжина мереж водопостачання сягає майже 300 км.

Компоненти системи водопостачання

Магістральні та розподільчі мережі системи водопостачання на 46% складаються із чавунних труб, термін експлуатації 11% з яких вже перевищив 50 років. Решта 53% мереж складаються зі стальних труб, термін експлуатації 47% з яких становить 25-50 років.

Магістральні водогони та збірні трубопроводи від свердловин на 70% складаються із стальних труб, термін експлуатації 56% з яких перевищує 25 років.

Загальна кількість насосних станцій в системі водопостачання – 6. Майже всі вони збудовані 25-50 років тому. Одна з насосних станцій ІІІ-го підйому була збудована 15 років тому, а введена в експлуатацію в грудні 2000 р.

Проектна продуктивність насосних станцій комплексу поверхневого водозабору перевищує фактичні обсяги води, що перекачується.

При всіх насосних станціях, крім насосної станції на водозаборі, є резервуари чистої води. Окрім того на території міста є водонапірна вежа об’ємом 600 м3. Загальний об’єм ємкостей чистої води становить 21 300 м3. Резервуари збудовані із збірного та монолітного залізобетону, а найстарший (1913 р.) – із монолітного бутобетону.

Схема очищення води

У всьому світі питна вода регламентується показниками, які забезпечують її безпеку для здоров’я людей та смакові якостями. В Україні якість води регламентується державними санітарними правилами та ГОСТ, які включають такі критерії якості питної води, як епідеміологічна безпека, нешкідливість її хімічного складу при тривалому споживанні людиною, сприятливими органолептичними властивостями (тобто смаковими якостями) та радіаційна безпека.

Місто забезпечують питною водою 27 артсвердловин Белановецького, Смотрицького, Мукшанського підземних водозаборів та поверхневе – річка Дністер. До складу дільниці Дністровського водогону входять водопідводний затоплений канал та водоприймальний отвір суміщений з насосною станцією першого підйому, насосна станція першого підйому, трубопровід річкової води, насосна станція другого підйому та комплекс водоочисних споруд.

НС-1 розташована в селі Цвіклівці Кам’янець-Подільського району на відстані 17 км від міста. Саме в машинному залі НС-1 проводять перший етап очисних робіт по очистці від намулу акваторії, насосного та електричного обладнання.

В межах Кам’янецького регіону р. Дністер протікає через каньйон (лівий берег), який є природним захисним бар’єром. По трубопроводу з насосної станції I-го підйому річкова вода попадає в змішувачі НС-2. Туди в свою чергу посередництвом трубопроводів подається розчинний гіпохлорит натрію, сірчанокислий алюміній, поліакриламід. В будівлі реагентного господарства змонтовано 4 установки знезаражування питної води типу «Сиваш» з електролізерами.

Зі змішувачів вода потрапляє в камеру реакції, де реагенти вступають в реакцію з домішками – відбувається коагуляція і знезараження (перше хлорування).
З камер реакції вода надходить до відстійників, де відбувається освітлення води за рахунок осадження пластівців коагулянту. Після відстоювання вода аерується і подається на піщано-вугільно-гравійні фільтри, в вертикальній послідовності зверху-вниз: активоване вугілля, пісок, гравій дрібної фракції, гравій грубої фракції. Після другого хлорування надходить до резервуарів чистої води /РЧВ/.

Промивка фільтрів відбувається зворотнім током питної води. На спорудах передбачено можливість відбору проб після кожного етапу водопідготовки.

Перед подачею в мережу вода з артсвердловин попадає на три ВНС. Контроль вмісту залишкового хлору проводиться на етапах технології очистки води в камері реакції, відстійниках, колекторах, після фільтрів та на виході в місто.

Інженерно-технічними працівниками КП «Міськтепловоденергія» розроблені і впроваджені різні заходи для зниження вмісту нітратів та жорсткості в питній воді. Для зменшення нітратів та загальної жорсткості проводиться доставка проб річкової та питної води в лабораторію облсанепідемстанції. Працівники лабораторії цілодобово ведуть хімічний контроль за якістю питної води. Через кожні 4 години, відповідно до вимог технологічного процесу визначають залишковий хлор та каламутність, а на виході в міську мережу – через 2 години.

Щоденно проводиться контроль за якістю води відповідно до вимог ГОСТ та ДСН «Вода питна …» за наступними показниками: запах, смак, присмак, кольоровість, каламутність. При незадовільних бактеріологічних показниках визначається група мінеральних азотовмісних речовин та хлоридів. Два рази на добу визначають залишковий алюміній. Лабораторії міської та обласної санепідемстанцій посезонно, раз у квартал досліджують воду на виході з очисних споруд по схемі повного хіманалізу з визначенням вмісту важких металів та радіоактивності. Проводиться контроль якості дистильованої води по ГОСТ по окремих інгредієнтах, а також паралельні дослідження питної води на вміст фтору, міді, заліза, сульфатів.

Бактеріологічним відділом контролю підготовки якості питної води щомісячно здійснюється контроль готових розчинів на вміст активного хлору. В лабораторії є два автоклави для знезараження відпрацьованого матеріалу і для стерилізації поживних середовищ. Лабораторія проводить дослідження річкової та питної води.

По якості наша вода відповідає всім гігієнічним вимогам до якості води централізованого господарського – питного водопостачання ДСН 383-96 «Вода питна».

Знезараження води

Раніше для очистки води використовували хлор, але більш, ніж віковий досвід використовування знезараження води хлором, що завозиться на водоочисні станції в зрідженому вигляді, дозволив виявити недоліки цього методу. Тому було запропоновано виключити використання хлору на очисних спорудах і запустили в дію нову технологію знезараження питної води. 3 квітня 2007 року на насосній станції другого підйому Дністровського водогону відбулася реалізація даної технології.

Знезараження води гіпохлоритом натрію дозволить відмовитись від складу хлору, всього хлорного обладнання, а також уникнути такого небезпечного етапу як перевезення хлорних бочок та балонів. Його застосування дозволить перевести виробничі об’єкти в категорію безпечних для навколишнього середовища і проживаючих в прилеглій зоні людей. На сьогоднішній день гіпохлорит натрію – один з найбільш ефективних і швидкодіючих дезинфікуючих агентів, що мають широкий спектр дії проти усіх відомих у даний час мікроорганізмів. Він є одним з найбільш дешевих дезінфектантів.

Досвід застосування показує, що використання гіпохлоритів відповідно до рекомендацій є безпечним і не викликає ефектів, що впливають на здоров’я людей. Економічна доцільність полягає в зменшенні витрат на процес знезараження води. За рік, на придбання та перевезення рідкого хлору витрачається близько 120 тис. грн. На придбання та перевезення солі для отримання з неї гіпохлориту натрію, прогнозуються річні витрати близько 20 тис. грн.

Для отримання гіпохлориту натрію використовують звичайну поварену сіль, яка присутня в кожній домівці. ЇЇ розчиняють у воді, далі відповідний соляний розчин подається в електролізер, де під дією струму розкладається на складники, що об’єднуються в нову сполуку- гіпохлорит натрію. Дія ГПХН при попаданні у воду починається з того, що він розкладається на атамарний кисень і сполуку хлору, що являються дуже сильним дезінфектантами. При попаданні у воду вони реагують з білковими оболонками мікроорганізмів, які під їх дією гинуть.Так відбувається процес знезараження питної води. Перехід на альтернативний реагент підвищить культуру виробництва і екологічну безпеку, надійність і економічність роботи станції водопідготовки.

Водовідведення

Водовідведення у Кам’янці-Подільському забезпечують 12 каналізаційних насосних станцій, які перекачують воду на очисні споруди по мережах довжиною близько 150 км.

Виробничі потужності дають змогу подати 75,2 тис.м3 на добу води та прийняти 70 тис. м3 /добу стічних вод з повною біологічною очисткою.
Кількість насосних каналізаційних станцій – 12. Майже всі насосні станції побудовані 30-50 років назад.

Компоненти системи водовідведення

Самопливні колектори та напірні трубопроводи системи каналізації на 70% складаються із керамічних та азбестоцементних труб, термін експлуатації 25% з них до 50 років і більше.

Залізобетоні колектори складають до 15% від загальної довжини мереж, термін експлуатації їх перевищує 30 років.

Стальні трубопроводи складають до 8% від загальної довжини мереж, термін експлуатації їх перевищує 30 років і більше.

Загальна кількість насосних станцій в системі каналізації – 16, із них 10 належать водоканалу. Всі вони збудовані за останні 30 років.

Проектна продуктивність всіх насосних станцій значно перевищує фактичні обсяги стічних вод, що транспортуються колекторами.